Програма гуртка "Верхова їзда", автор: Поддубняк Р.В.

РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНіСТРАЦІЯ

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ

комунальний заклад „станція юних натуралістів”

Рівненської обласної ради

Навчальна програма з позашкільної освіти

еколого-натуралістичного напряму

„Верхова їзда ”

3 роки навчання

Автор:

Поддубняк Руслана Валеріївна – керівник гуртків комунального закладу  „Станція юних натуралістів” Рівненської обласної ради.

Рецезенти:

Давидюк Наталія Юріївна – методист Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат педагогічних наук;

Мороз Євдокія Павлівна – методист комунального закладу  „Станція юних натуралістів” Рівненської обласної ради.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Уперше кінь був осідланий людиною в Азії, приписують це скіфському племені сколотів. Європейцізапозичили цей спосіб пересування у персів, головним чином у військових цілях і відразу ж досягли в цьому відношенні значної майстерності. Великою популярністю користувалися фессалійська і фракийська кінноти, цьому сприяло установа в Греції, а потім і в Риміособливих академій верхової їзди. В епоху римського панування кавалеріяявляла собою лише допоміжний вид військ і взагалі була поганою. Саме мистецтво їзди не могло досягти великої висоти, тому що їздили греки і римляни без сідел і стремен, отже, їх посадка не була достатньо впевненою. Але їх посадка була практична та легка. Вона змінилася після винаходу сідла, а потім, пізніше, важких лицарських обладунків. Потім зміни у верховій їзді обумовлювалися військовими тактичними вимогами, що висувалися кавалерії, відносно ж аматорів – вимогами моди на той чи інший рід верхового спорту.

Верхова їзда, або їзда верхи – спосіб пересування, при якому людина знаходиться на спині тварини (найчастіше коня, рідше — віслюка, верблюда, слонай ін.). У більш вузькому сенсі – один з видів аматорського спорту або дозвілля. У професійному кінному спорті верхова їзда поділяється на окремі дисципліни, як от перегони, виїздка, конкур, триборство, джиґітування, вольтижування. Використання верхової їзди з лікувальною метою називається іпотерапією.

Верхова їзда з часу введення її у цивілізованих народів різко розділилася на два види: просте користування конем без попереднього його навчання і виховання, з вживанням тільки деяких прийомів, що мають на меті підпорядкувати його волю волі вершника, і їзда на конях, підготовлених для цієї мети за певними правилами відомої школи. Східні народи переважно користувалися першим способом, будучи природними кавалеристами, з малих років спорідненими з конем. Таким способом по теперішній час їздять всі азійські народи, жителі Південної Америки(ковбої), почасти наші козаки, тубільціКавказуі більшість вершників-самоучок, наприклад фермери, селянитощо. Не можна не помітити, що так звані природні вершники також мають деякі строго певні правила верхової їзди, вироблені практикою і передані з покоління в покоління, нашим же козакам довелося внаслідок тактичних вимог прийняти деякі прийоми і правила у культурних або штучних наїзників, але все-таки, залишивши в основі їзди свої принципи. Всі європейські народи прийняли штучний спосіб верхової їзди, який протягом багатьох століть піддався вельми багатьом змінам, і в даний час ще не можна сказати, що навіть загальні принципи верхової їзди, не тільки окремі, більш дрібні правила, були встановлені цілком виразно і вважалися б безперечними.

На Україні з давніх часів коней розводили для власного користування та потреб держави. Найінтенсивніше конярство розвивалося на Полтавщині та Харківщині, де в грудні 1740 р. було засновано перші в Україні кінні заводи. В наш час в Україні спостерігається відродження інтересу до конярства. Коні почали набувати все більшого значення в житті сучасної людини. Це сільськогосподарські роботи, кінний спорт та туризм.

При складанні програми були використані: програма гуртка  „Юні конярі”, рекомендована  Національним еколого-натуралістичним центром учнівської молоді та Міністерством освіти і науки України у 2001 році для гуртків еколого-натуралістичного напряму та навчальна програма „Кінний спорт” для дитячо-юнацьких шкіл, спеціалізованих дитячо-юнацьких шкіл олімпійського резерву, шкіл вищої спортивної майстерності, рекомендованаМіністерством України у справах молоді і спорту та Республіканським науково-методичний кабінетом федерації кінного спорту України,  Київ, 1996.

Мета програми– формування у дітей ціннісного ставлення до природи, набуття ними навичок верхової їзди.

Завдання програми:

— оволодіння  дітьми та підлітками навичками верхової їзди;

— виховання в учнів дисциплінованості, відповідальності, любові до тварин;

— набуття учнями знань з історії виникнення кінного спорту, анатомо-фізіологічних особливостей коней, умов утримання коней.

Програма передбачає навчання дітей у групах основного рівня і розрахована на 3 роки навчання: перший рік – 144 год. на рік (4 год. на тиждень), другий – 216 год. на рік (6 год. на тиждень), третій – 216 год. на рік (6 год. на тиждень).

Зміст програми передбачає теоретичні та практичні заняття. Наприкінці навчання кожен вихованець повинен уміти самостійно вико­нувати всі роботи по догляду та експлуатації коней.

З огляду на вікові особливості учнів програмою передбачено використання різноманітних форм і методичних прийомів подачі матеріалу. Пропонується проведення ігрових занять, розв’язування кросвордів, відгадування загадок, участь в обласних та всеукраїнських масових еколого-натуралістичних заходах, змаганнях з кінного спорту в різних дисциплінах.

Перший рік навчання

 НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

ЗМІСТ ПРОГРАМИ

1.     Вступ (4 год.).

Теоретична частина.

 Ознайомлення гуртківців з планом роботи гуртка. Мета та завдання гуртка „Верхова їзда”. Правила  техніки безпеки.

Практична частина.

 Знайомство з кіньми. Правила  техніки безпеки при спілкуванні з кіньми. Підхід до коня, основні прийоми спілкування з конем.

2.     Походження, одомашнення та розвиток конярства (14 год.)

Теоретична частина.

Основні відомості про походження коней. Одомашнення коней. Дикі  родичі домашнього коня. Станов­лення конярства в Україні. Роль ко­нярства в народному господарстві.

Практична частина.

Правила  техніки безпеки при спілкуванні з кіньми. Чистка коня.   Чистка копит. Сідлання коня та одягання  вуздечки. Проведення коней в руках. Посадка в сідло та спішування. Їзда верхи на корді кроком з елементами гімнастичних вправ. Основи правильної посадки на коні. Екскурсія  до кінно- спортивної бази.

3.      Кінно-спортивне спорядження та екіпіровка вершника (16 год.)

Теоретична частина.

Будова сідла. Види сідел. Будова вуздечки, капсуль, мартингал, тощо. Вимоги до спортивної форми вершника.

Практична частина.

Збір сідла та вуздечки. Одягання на коня.  Правила  техніки безпеки при спілкуванні з кіньми.  Послідовне навчання засадами техніки: чистки коня, загнуздування, сідлання, посадки на коня та спішування.  Їзда верхи на корді кроком з елементами гімнастичних вправ. Їзда верхи на корді риссю без стременів.Основи правильної посадки на коні. Рівновага.

4.     Екстер'єр і конституція коней (52 год.).

Теоретична частина.

Поняття „екстер’єр”. Методи визна­чення екстер’єру, його значення для оцінки племінних та господарських якостей коня. Поняття „конститу­ція”.Характерні осо­бливості конституції коней різних типів і порід. Статі тіла коня. Вікові зміни екстер’єру коней. Масті, відмітини та прикмети коней. Прави­ла описування мастей та відмітин. Визначення віку коней. Проміри, індекси та жива маса коней. Вплив зовнішніх умов на формування по­казників конституції та екстер'єру. Поняття про алюри коней. Харак­теристика природних алюрів коня: крок, рись, інохідь, галоп.

Практична частина.

Визначення екстер'єру та конституції коней. Визначення масті коней. Проведення промірів коней. Проведення оцінки коней. Правила  техніки безпеки при спілкуванні з кіньми. Чистка коня.  Сідловка.   Їзда верхи на корді відроблення посадки під час руху коня  кроком з елементами гімнастичних вправ. Їзда верхи на корді риссю без стременів з переміною напрямку. Основи правильної посадки на коні. Рівновага. Розсідлання коней, збір вуздечки та сідла. Екскурсія  до кінно-спортивної бази.

5.     Безпека життєдіяльності  (20 год.)

Засоби надання першої допомоги. Ме­дична аптечка, її склад, призначення, правила користування. Надання першої допомоги.

Практична частина.

 Правила  техніки безпеки при спілкуванні з кіньми. Чистка коня.  Сідловка. Пояснення та їзда верхи на корді з поводом  кроком і риссю. Зміцнення посадки на рисі. Зупинки. Збір сідла та вуздечки.

6.     Породи коней (42 год.)

Теоретична частина.

 Породи коней, їх класифікація та характеристика. Рисисті породи. Породи ваговозів. Верхові поро­ди коней. Місцеві породи коней.

Практична частина.

 Визначення породи коней.  Правила  техніки безпеки при спілкуванні з кіньми. Чистка коня.  Сідловка. Їзда верхи на корді кроком з елементами гімнастичних вправ. Рись без стременів, поняття правильної посадки, рівновага. Переходи з середньої рисі в прискорену, скорочену та навпаки. Екскурсія  до кінно-спортивної бази.

7.     Підсумкове заняття (4 год.)

ПРОГНОЗОВАНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

Вихованці мають знати:

— правила техніки безпеки при спілкуванні з кіньми;

— походження, одомашнення та розвиток конярства;

— основні  вимоги до кінно-спортивного спорядження та екіпіровка вершника;

— будову сідла та вуздечки;

— особливості конституції та екстер'єру коней;

— породи коней та їх продуктивність;

— правила поведінки та безпеки під час занять.

Вихованці мають вміти:

— доглядати за кіньми;

— визначати породу та вік, визначати масть;

— оцінювати екстер'єр коней;

— проводити сідловку коней;

   — наглядати за станом здоров’я тварин;

  — самостійно аналізувати свої роботи.

Вихованці мають набути досвід:

— спілкування з кіньми;

— визначення породи коня;

— масті коней;

— участі у конкурсах;

— проводити сідлання та розсідлування коней.

ЗАВДАННЯ НА ЛІТО

1.     Заготівля сіна.

2.     Екскурсіїна кінно – спортивні змагання.

3.     Робота на навчально — дослідницькій ділянці.

Другий рік навчання

НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

ЗМІСТ ПРОГРАМИ

1.     Вступ (4 год.).

Теоретична частина. 

Сучасний стан та перспективи розвитку конярства.

Практична частина.

Правила  техніки безпеки при спілкуванні з кіньми. Чистка коня.  Сідловка.   Їзда верхи на корді кроком з елементами гімнастичних вправ. Рись без стременів. Поняття правильної посадки, рівновага.

Екскурсія на іподром. 

2.  Народногосподарське значення конярства (34 год.)

Теоретична частина. 

Доместикаційні зміни коней в процесі еволюції. Основні робочі якості сучас­них коней. Робоча продуктивність ко­ней, одиниці її виміру. Потужність коня і його витривалість. Розрахунки тяглових зусиль коня. Фактори впливу на прояв­лення сили тяги. Швидкість руху коня. Напрями використання коней. Вико­ристання коней на сільськогосподар­ських роботах. Кінний спорт: станов­лення, сучасний стан. Класичні види кінного спорту: виїздка, конкур, три­борство. Вирощування і тренування спортивних коней. Кінний туризм. Іпотерапія.

Ознайомлення з видами кінного спорту..Правила  техніки безпеки при спілкуванні з кіньми. Чистка коня.  Сідловка.  Навчання розбору поводів.  Їзда верхи кроком з елементами манежної їзди.  Рись без стременів поняття правильної посадки, рівновага. Навчання розбору та засобів дії для посилання коня вперед та його зупинки.

3.  Догляд за конем, його утримання та годівля (66 год.)

Теоретична частина.

Приміщення для коней. Типові стайні для коней. Зоогігієнічні вимоги до об­ладнання конюші (денники, стійла, го­дівниці, напувалки і т.ін.). Види утримання коней різних статево-вікових груп: денникове, стійлове, гру­пове (зали). Розпорядок дня для стійло­вого утримання коней. Особливості та­бунного утримання коней. Формування табунів коней різної статі і віку. Догляд за кіньми під час та після роботи. Транспортування коней. Види і спосо­би заміни підстилки у конюшнях. До­гляд за приміщеннями (вапнування, де­зінфекція, поточний ремонт). Чищення коней. Догляд за копитами, розчищення та кування коней. Вимоги до підків. По­рядок виготовлення і припасування під­кови. Правила кування коней. Підкови різного призначення: робочі, спортивні, скакові, рисисті. Терміни кування. Осо­бливості кування коней у літній і зимо­вий час.

Розпорядок дня для працюючого коня. Правила і види випробувань коней. Види використання коней. Правила і нормативи використання коней. Тех­нологічні прийоми виконання різних видів робіт на конях. Організація раціо­нального використання робочих коней. Економічні показники використання коней. Калькуляція собівартості. Кінська упряж та вози. Вимоги до них. Зберігання та догляд упряжі. Види за­пряжок. Сідла, їх типи. Вози. Зоотехніч­ні вимоги до спорядження для тренінгу скакових і рисистих коней. Правила припасування сідла, вуздечок і бігової збруї (упряжі) коням для тренування. Підбір і припасування упряжі для робо­чого коня. Правила запрягання робочих коней.

Практична частина.

 Складання розпорядку дня для стійлового утримання коней. Ознайомлення з підготовкою копит коней до кування. Ознайомлення з деталями упряжі різного призначення для коней. Проведення підбору та припасування збруї коням. Проведення дрібного ремонту кінської упряжі. Освоєння техніки запрягання коней. Проведення сідловки коней для верхової їзди. Освоєння техніки посадки на коня та навичок керування конем. Їзда верхи кроком з елементами манежної їзди.  Рись без стременів, поняття правильної посадки, рівновага. Навчання розбору та засобів дії для посилання коня вперед та його зупинки. Ескурсія до кінно – спортивної бази.

4.  Стислі відомості з анатомії  та фізіології коня (34 год.).

Теоретична частина.

Поняття про анатомію і фізіологію як біологічні науки. Стисла історія

розвитку анатомії, фізіології і гістології. Загальні відомості про будову

організму коня. Опорно-руховий апарат. Серцево-судинна та дихальна

системи. Функціональні можливості серцево-судинної та дихальної систем.

Травний апарат коня. Обмін речовин та енергії. Уявлення про нервову

систему коня й типи вищої нервової діяльності.

Практична частина.

Вивчення безумовних рефлексів у коней.Вивчення умовних рефлексів у

коней. Визначення типу нервової системи у коней. Дослідження механізмів

функціонування аналізаторів коней. Правила техніки безпеки при

спілкуванні з кіньми. Чистка коня. Сідловка. Відроблення посадки під час

руху коня кроком і риссю, облегчуючися і не облегчуючи, зі стременам

и та без стременів. Практика керування конем шляхом дії шенкеля, поводу та

тулубу за умов зміни напрямку руху. Зупинки та переходи з одного алюру на інший.

5. Основи біоетики (28год.)

Теоретична частина.

 Поняття біоетики. Історія становлен­ня біоетики. Основоположник біоетики — Ван Ранселер Поттер. Принципи етичного ставлення до тварин: антро­поцентризм та біоцентризм. Філософія та проблеми ставлення до тварин. Ре­лігія та проблеми ставлення до тварин. Українські народні звичаї, традиції та ставлення до тварин. Тварини в суспільстві. Ставлення до тварин. Проблема володіння тварина­ми. Основні життєві процеси у тварин. Основні потреби тварин. Основні від­чуття тварин. Визначення благополуччя тварин. Проблеми біоетики в тваринни­цтві.

Практична частина.

 Розробка кодексу біоетичного ставлення до коня. Правила  техніки безпеки при спілкуванні з кіньми. Чистка коня.  Сідловка. Відроблення посадки під час руху коня кроком і риссю, облегшуючися, зі стременами та без стременів. Практика керування конем шляхом дії шенкеля, поводу та тулубу за умов зміни напрямку руху. Зупинки та переходи з одного алюру на інший.  Їзда шагом, риссю, зі зміною напрямку, заїздами та вольтами. Екскурсія до зоопарку.

6. Основи годівлі (46 год.)

Теоретична частина.

Годівля коней. Значення правильної ор­ганізації годівлі коней. Зоотехнічні ви­моги до кормів. Фізико-хімічні власти­вості кормів. Класифікація кормів. Види кормів. Перетравлюваність кормів. По­няття «раціон». Фактори, що впливають на складання раціону. Характеристика основних кормів. Зелені корми, їх роль у годівлі тварин. Пасовища для коней, їх види і продуктивність. Підготовка, огляд і зоотехнічне оцінювання пасо­вищ для коней. Організація періодич­ності випасання пасовищ. Строки па­совищного утримання коней. Білково- вітамінний концентрат із зелених рос­лин. Силосований корм, комбінований силос. Хімічне консервування кормів. Коренебульбоплоди, їх значення, спо­соби зберігання. Грубі корми, їх види, характеристика і використання. Кон­центровані корми: овес, ячмінь, кукуру­дза, горох, боби. Комбікорми. Кормові суміші. Корми тваринного походження: молоко, відвійки, м'ясо-кісткове і рибне борошно. Мінеральні корми і мікроеле­менти, способи використання. Норми годівлі коней залежно від їх віку, статі та інтенсивності робочого вико­ристання. Раціони годівлі коней у па­совищний і стійловий періоди. Техніка складання раціонів. Значення механіч­ної обробки кормів. Технологія обробки грубих і зернових кормів, коренебульбо­плодів.

Водопровідна мережа конюшні. Орга­нізація напування коней під час утри­мання їх у конюшнях і на пасовищах. Індивідуальні і групові напувалки. Осо­бливості напування коней після роботи. Зоогігієнічні вимоги до питної води. Ха­рактеристика джерел води. Санітарна охорона джерел води. Способи очищен­ня і знезаражування води. Догляд за ін­вентарем для напування коней.

Практична частина.

Ознайомлення з правилами годування коней, порядком напування, видачі грубих, соковитих і концентрованих кормів.

Підготовка кормів для згодовування коням. Розробка раціону годівлі для коней різних вікових груп. Проведення перевірки (підготовки) питної види для коней. Проведення годівлі та напування коней. Виявлення джерел питної води в місцях випасу коней, здійснення їх інвентаризації. Ознайомлення з правилами огляду, оцінювання якості і умовами збе­рігання кормів для коней. Проведення огляду пасовища з метою визначення його придатності для випасу коней. Складання графіку періодичності використання пасовищ. Правила  техніки безпеки при спілкуванні з кіньми. Чистка коня.  Сідловка. Відроблення посадки під час руху коня кроком і риссю, зі стременами та без стременів. Практика керування конем шляхом дії шенкеля, поводу та тулубу за умов зміни напрямку руху. Зупинки та переходи з одного алюру на інший. Їзда в зміні, виконання заїздів, вольтів, дотримуючись рівняння, дистанції, інтервалів. Екскурсія до кінно – спортивної бази. 

7.     Підсумкові заняття (4 год.)

Правила  техніки безпеки при спілкуванні з кіньми. Чистка коня.  Сідловка. Відроблення посадки під час руху коня кроком і риссю, зі стременами та без стременів. Практика керування конем шляхом дії шенкеля, поводу та тулубу за умов зміни напрямку руху. Зупинки та переходи з одного алюру на інший. Їзда в зміні, виконання заїздів, вольтів, дотримуючись рівняння, дистанції, інтервалів. 

ПРОГНОЗОВАНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

Вихованці мають знати:

— правила техніки безпеки при спілкуванні з кіньми;

— значення конярства в народному господарстві;

— правила утримання;

— техніку керування конем;

— способи годівлі і напування, корми їх характеристику;

— норми годівлі, потреби коней у поживних речовинах;

— правила поведінки та безпеки під час занять.

Вихованці мають вміти:

-         сідлати та розсідлувати коня;

-         керувати конем;

-         проводити підготовку кормів до згодовування;

-         складати раціон для різних груп коней;

-         наглядати за станом здоров’я тварини.

Вихованці мають набути досвід:

-         сідлати та розсідлувати коня;

-         керувати конем;

-         годувати коней.

ЗАВДАННЯ НА ЛІТО

1.     Екскурсіїна кінно – спортивні змагання.

2.      Заготівля сіна.  

3.     Робота на навчально — дослідній ділянці.

4.     Участь у кінно – спортивних змаганнях з манежної їзди, вольтижування.

Третій рік навчання

НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

ЗМІСТ ПРОГРАМИ

1.     Вступ. (2год.)

Теоретична частина.

 Сучасний стан розвитку конярства.

2.  Історія розвитку та сучасний стан кінного спорту (20 год.)

Теоретична частина.

Перші згадки про розвиток конярства у стародавніх народів. Стан конярства у середні віки. Виникнення та розвиток кінного спорту в Україні та його сучасний стан. Історія участі вітчизняних кіннотників у міжнародних змаганнях.  Результати виступів українських спортсменів на міжнародних змаганнях. Сучасні тенденції розвитку кінного спорту.

Практична частина.

Правила  техніки безпеки при спілкуванні з кіньми. Чистка коня.  Сідловка. Їзда нарізно з самостійним відроблянням зупинок, заїздів і вольтів кроком і риссю.

3.Засади техніки й тактики у видах кінного спорту.(34год.)

Теоретична частина.

Загальні уявлення про техніку й тактику їздичних вправ. Вимоги до посадки вершника: положення тулуба, рук і  ніг. Особливості посадки вершника під час манежної їзди, стрибків та польової їзди. Засоби керування конем. Характер дії, засобів керування при виконанні елементів стройової їзди.

Виїздка. Особливості посадки вершника під час виїздки. Дія засобів керування при виконанні прямих і бокових змагань, а також інших елементів манежної їзди. Елементи вищої школи: пасаж, піафе, зміна ніг тощо.

Подолання перешкод.  Вимоги до посадки вершника під час подолання перешкод. Фаза стрибка. Характер дії засобів керування під час підходу до перешкоди, стрибка та приземлення. Особливості подолання перешкод різних конструктивних типів, на різних алюрах, у „клавішах”, системах. Особливості керування конем під час проходження маршруту.

Практична частина.

Правила  техніки безпеки при спілкуванні з кіньми. Чистка коня.  Сідловка. Їзда нарізно з самостійним відроблянням вправ манежної їзди. Подолання одиночних перешкод.

4. Техніка виконання спортивним конем вправ у різних видах кінного спорту. Методика навчання спортивного коня. (54год.)

Теоретична частина.

Характеристика алюрів коня: скорочені, звичайні, прискорені. Збір коня. Вольти, зупинки, осаджування, бокові рухи. Методика виїздки спортивного коня. Подолання перешкод. Аналіз рухів коня у різних фазах стрибка. Особливості техніки подолання перешкод різних конструктивних типів.

Практична частина.

 Правила  техніки безпеки при спілкуванні з кіньми. Чистка коня.  Сідловка. Їзда нарізно з самостійним відроблянням вправ манежної їзди. Підйом коня у галоп. Їзда галопом зі стременами і без стременів. Зміцнення посадки під часу руху галопом. Стрибки через перешкоди зі стременами і без стременів.

5. Правила змагань. Їх організація та проведення. (24 год.)

Теоретична частина.

 Види змагань з кінного спорту. Положення про змагання. Учасники змагань. Представники команд. Суддівська колегія. Правила та проведення змагань з виїздки, конкуру та триборстві.

Практична частина.

Правила  техніки безпеки при спілкуванні з кіньми. Чистка коня.  Сідловка. Їзда нарізно з самостійним відроблянням вправ манежної їзди. Підйом коня у галоп. Їзда галопом зі стременами і без стременів. Зміцнення посадки під часу руху галопом. Стрибки через перешкоди без поводів, стременів.

6. Професійні проби. (78 год.)

          Теоретична частина.

Визначення екстер'єру та конституції коней. Визначення та опис масті коней. Проведення промірів коней. Проведення оцінки коней. Визначення порід коней. Проведення підбору та припасування збруї коням. Проведення дрібного ремонту кінської упряжі. Проведення сідловки коней для верхової їзди. Посадка на коня та керування конем. Їзда верхи шагом. Їзда верхи шагом та риссю. Годування коней відповідно до раціону. Підготовка води та напування коней. Розробка раціону годівлі для коней різних вікових груп. Проведення оцінки кормів.

Практична частина.

 Правила  техніки безпеки при спілкуванні з кіньми. Чистка коня.  Сідловка. Їзда нарізно крок, рись з самостійним відроблянням вправ манежної їзди. Підйом коня у галоп. Удосконалення техніки посадки та керування конем, удосконалення техніки подолання перешкод.

7. Підсумкове заняття (4 год.)

ПРОГНОЗОВАНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

Вихованці мають знати:

-         історію розвитку та сучасний стан кінного спорту;

-         основні види кінного спорту;

-         алюри коня;

-         правила змагань з манежної їзди та конкуру.

Вихованець повинен уміти:

-         доглядати за конями, відповідно до віку та фізіологічного стану тварин;

-         визначати породу та вік коней, визначати їх масть;

-         оцінювати екстер'єр коней;

-         проводити сідловку, запрягання та розпрягання коней;

-         керувати конем;

-         проводити тренінг рисистих і верхових коней;

-         проводити підготовку кормів до згодовування;

-         складати раціон для різних груп коней;

-         наглядати за станом здоров'я тварин.

Вихованці мають набути досвід:

-         особливості посадки вершника під час занять з верхової їзди;

-         в організації та проведенні кінно — спортивних змагань;

-         створення власних схем манежної їзди;

-         участь у кінно – спортивних змаганнях.

ЗАВДАННЯ НА ЛІТО

1.     Екскурсії на кінно – спортивні змагання.

2.     Заготівля сіна. 

3.     Робота на навчально-дослідній ділянці.

4.     Участь у кінно – спортивних змаганнях з конкуру.

 Об'єкти натуральні:

Коні порід „Українська верхова”, „Орловська рисиста”.

Обладнання спеціалізоване та інвентар:

-    щітки для вичісування коней;

-    кінська упряж та збруя;

-    відра металеві;

-    шланг;

-    візки (2 шт.);

-    граблі;

-    вила;

-    бензокоса;

-    корморізка.

-    Колекції:

-    кормів концентрованих;

-    гербарій лікарських рослин;

-    гербарій отруйних рослин;

Мікропрепарати:

-    будова волосяного покриву.

-    Таблиці:

-    внутрішня будова коня;

-    хімічний склад кормів;

-    поживність кормів для коней.

ЛІТЕРАТУРА

1.     Анатомія і фізіологія сільськогосподарських тварин: Підручник / М. В. Лисенко, Г. І. Бойко, М. Д. Замазій. — К.: Лібра, 1999. — 430 с.

2.      Васильчук М. В.Основи охорони праці: підручн. для проф.-техн. навч. закладів / М. В. Васильчук, М. Е. Винокурова, Н. В. Гаман. — 2-е вид., допов., перероб. — К.: Вікторія. — 2001. — 192 с.

3.      Ветеринарное акушерство и гинекология / А. П. Студенцов и др.; ред. В. С. Шипилов. — изд. 5-е, испр. и доп. — М.: Колос, 1980. — 447 с.

4.      Вракин, В. Ф.Морфология сельскохозяйственных животных / В. Ф. Вра- кин, М. В. Сидорова. — М.: Агропромиздат, 1991. — 525 с.

5.      Глаголева П. А.Анатомия сельскохозяйственных животных с основами гистологии и эмбриологии / П. А. Глаголева, В. И. Ипполитова. — М.: Колос, 1977. — 468 с.

6.      Годівля сільськогосподарських тварин / В. С. Бомко, С.П. Бабенко, О. Ю. Москалюк та ін. — Вінниця: Нова книга, 2001. — 238 с.

7.      Гопка Б. М.Нетрадиційне конярство: навч. посібник / Б. М. Гопка, В. Д. Судай, В.Є. Скоцик. — К.: Вища освіта, 2008. — 191 с.

8.      Гопка, Б. М.Конярство: підручник для підготовки фахівців аграр. ву­зів І-ІУ рівнів акред. з напряму "Зооінженерія" / Борис Максимович Гопка, М. П. Хоменко, П. М. Павленко. — К.: Вища освіта, 2004. — 320 с.

9.      Гігієна тварин: практикум / В. В. Демчук, М. В. Чорний, М. Г. Високос та ін.; за ред. М. В. Демчука. — К.: Урожай, 1996. — 384 с.

10.    Довідник по годівлі сільськогосподарських тварин / Г. О.Богданов, В. Ф. Каравашенко, О. І. Звєрєв та ін.; за ред. Г. О. Богданова. — К.: Урожай, 1986. — 488 с.

11.    Дорош М.Болезни лошадей / М. Дорош. — М.: Вече, 2007. — 247 с.

12.   Карлсен Г. Г.Тренинг и испытания рысаков / Г. Г. Карлсен, И. Л. Брейт- шер, Е. С. Евстафьев и др.; под ред. Г. Г. Карлсена. — М.: Колос, 1978. — 255 с.

13.  Кожевников Е. В.Отечественное коневодство: история, современность, проблемы / Евгений Валентинович Кожевников, Д. Я. Гуревич. — М.: Агро­промиздат, 1990. — 221 с.

14.   Колине О.О верховой езде и ее действии на организм человека: пер. с франц. / О. Колине. — М.: Московский конно-спортивный клуб инвалидов, 2000. — 31 с.

15.   Коннозаводство и конный спорт: научное издание / под ред. Ю. Н. Бар- минцева. — М.: Колос, 1972. — 319 с.

16.     Красников А. С.Практикум по коневодству: учебное пособие для зооинженерных ф-тов с.-х. вузов / Андрей Сергеевич Красников. — 3-е изд., перераб. и дополн. — М.: Колос, 1977. — 160 с.

17.      Крессе В.Лошади. Содержание, уход и лечение: научное издание / Вольфганг Крессе; пер. с нем. Е. Захарова. — М.: Аквариум, 2005. — 320 с.

18.   Мазуренко В. П.Зоогігієна з основами ветеринарії: підручник для вищ. навч. закладів / В. П. Мазуренко, В. А. Бортнічук, І. І. Карташов та ін. — 3-є вид., перер. і доп. — К.: Вища школа, 1994. — 414 с.

19.   Мельник Л. Ю.Основи підприємства та ринкової економіки: навч. по­сібник / Л. Ю. Мельник. — К.: Вища школа, 1995. — 175 с.

20.    Підприємництво в аграрній сфері економіки / М. Й. Малік, Ю. О. Лу- пенко, Л. В. Романова та ін.; за ред. П.Т. Саблука, М.Й. Маліка. — К.: ІАЕ, 1998. — 514 с.

21.         Племенная работа: справочник / Н. З. Басовский, Н. Г. Дмитриев, Б. В. Александров и др. — М.: Агропромиздат, 1988. — 559 с.

22.        Пономаренко Н.Н.Коневодство: учебное пособие / Николай Николае­вич Пономаренко, Н.В. Черный. — Харьков: Эспада, 2001. — 352 с.

23.        Проценко М. Ю.Розведення сільськогосподарських тварин: навч. по­сібник для учнів серед. спец. навч. закл. із спец. "Зоотехнія" / Микола Юхи­мович Проценко, Д. Т. Вінничук, Г. Л. Капінос; за ред. М. Ю. Проценка. — К.: Вища школа, 1987. — 247 с.

24.         Судай В. Д.Використання коней в умовах реформованого сільськогос­подарського підприємства: навчальний посібник для аграр. вузів ІІІ-ІУ рівнів акред. з напрямку "Зооінженерія" / В. Д. Судай. — Вінниця, 2001. — 203 с.

25.          Внутрішні незаразні хвороби тварин: підручник / М. О. Судаков, М. І. Цвіліховський, В. І. Береза та ін.; за ред. М. О. Судакова. — 2-ге вид., доп. — К.: Мета, 2002. — 352 с.

26.       Фізіологія сільськогосподарських тварин: практикум / Мазуркевич А.Й., Грибан В.Г., Замазій М.Д., та ін. — К., 2003. — 320 с.

27.        Шефер М.Язык лошадей: образ жизни, поведение, формы общения / Михаэль Шефер. — М.: Аквариум, 2004. — 336 с.

28.        П.В. Боярский  Седлайте коней! Москва 1994

29.        Міністерство України у справах молоді і спорту, Республіканський наково-методичний кабінет, федерація кінного спорту України/ Кінний спорт/ навчальна програма для дитячо-юнацьких шкіл, спеціалізованих дитячо-юнацьких шкіл олімпійського резерву, шкіл вищої спортивної мастерності.