Конспект заняття "Зустріч у фітобарі «Материнка». Автор: Гриневич Л.В., керівник гуртка

Ведуча. В Україні здавна купають новонароджених у настоях трав: ромашки, череди, любистку. Таємниці лікування лікарськими травами передавалися з діда - прадіда. Народна медицина - це золоті скарби, що лежать іще у скарбниці небагатих людей. Давайте вклонимося сивій травиці, зелен -листю, що мають вже мільйони років лікувального стажу.

Оберегом нашого фітобару буде віночок, в який ми будемо вплітати рослини зеленої аптеки. Нашими помічниками у фітобарі будуть незвичайні офіціанти. Але спочатку відгадайте про них загадку:

Ростуть в лісі і в садочку,

По одному мають очку,

А ті очка сині — сині...

І сонечка в середині.

Прикрашають ним хлібину,

Виряджаючи в гостину.

П'ять блакитних пелюсток,

Травка зветься як?                     (Барвінок)

Цвіте синьо, лист зелений,

Квітник прикрашає,

Хоч мороз усе побив –

Його не займає.                          (Барвінок)

(Заходить Барвінок)

Барвінок. Добрий день, діти, дуже радий вас вітати у нашому фітобарі.

Ведуча. Послухайте легенду про те, як прийшов Барвінок до людей.

Діялося це тоді, коли турки татари нападали на українську землю. Увійшли якось вороги в одне село і винищили там усіх людей. Лише один парубок та дівчина сховалися у лісі. Але й їх знайшли бусурмани, і теж вбили. Ото з парубочої крові й виріс барвінок у лісі, а губами дівчини полилася чиста вода.

Ця перша квіточка, яку ми вплетемо до нашого віночка. Барвінок - вічно зелена трав'яниста рослина, листя якої зберігає колір навіть під снігом. Його звуть хрещатим, барвінком, бар вінець, зеленка, барвін - зілля. Барвінок вішали над дверима й вікнами, щоб злі духи не проникали в дім. Його ніколи не викидали на смітник, а тільки у воду, щоб він не загинув від спраги.

А обізнані люди з давнини лікують барвінком серцеві недуги. В давні часи барвінок вважали талісманом, який оберігав людину від недругів. І зараз його вважають символом життя.

Барвінок. У нашому барі є господиня. Відгадайте про неї загаазку. На стрункій високій ніжці Біля річки на лужку У хустині білосніжній Стрів я квіточку таку: Ясним очком жовтуватим Усміхалася мені. Я хотів її зірвати А бджола сказала: «Ні!» (Ромашка)

Біленька корзинка, а дно золотисте, В корзинці - росинки і сонечко чисте (Ромашка)

(Виходить Ромашка)

Ромашка. Щиро рада вас вітати. Дуже до вас поспішала, щоб пригощати вас чаями із пахучих трав.

Ведуча. Вплетемо другу квітку до нашого віночка. Нехай прикрашає вона наш віночок. Розкриємо ж таємниці скромної біленької ромашки.

Легенда розповідає. Наші предки вірили: якщо падає з неба зірка, —народжується людина, яка отримує небесну душу, і та душа вічно прагнутиме до зірок, бо зіркою є невгамовне людське серце.

Одного разу позаздрив людям син цариці ночі. Закортіло і йому отримати зоряну душу. Він створив із мороку та нічних туманів подобу людині. І ось упала зірка, прокресливши полум'яну стежину в небесному диво колі. Але, торкнувшись несправжньої дитини, не ввійшла в неї: не було там вогника любові. Розсипалася сріблястими іскрами по луках та полях, перетворюючись на дивні квіти - ромашки. Розлючений принц ночі почав обривати пелюстки квітів, запитуючи: «Любить? Не любить?»

Падають пелюстки на землю, а квітка все мовчить. Хтось із людей підслухав ті слова сина ночі і теж почав запитувати у ромашки чи любить вона? Та хіба про це питають?

(Пісня «Ромашка»)

Ромашка. Ромашок є багато видів і серед них уславлена ромашка лікарська чи аптечна. На Україні збереглась її назва «рум'янок». Кажуть «як рум'янком вшита». В ньому купали маленьких дітей, миють голову.

Ведуча. Ромашка має приємний аромат. Ціле літо цвіте вона на відкритих полянах, пустирях, у степах, на луках, вздовж шляхів. Треба навчитися розрізняти її від інших видів ромашок.

(Показує малюнок ромашки аптечної)

Як таємничо звучить одна з народних назв цієї рослини - ромен - зілля.

Адже вона велика мандрівниця і охоче вирушала «в світи» разом з циганськими повозами. Траплялося, чумаки, що їздили в Крим по сіль, бралися торувати нові шляхи через первісні степи, а слідом за ними хлюпала піна пахучих ромашок. І та іскриста доріжка через небо найбільше нагадує буйне цвітіння білих квітів, тим то мабуть, її назвали «Чумацьким шляхом».

Ромашка. Якщо ж тобі трапилася якось застудитись,

Прив'яжеться кашель і кине у жар,

Візьми чашку ту, із якої димиться

Духмяний, цілющий ромашковий відвар.

Отже, дітки, якщо ви захворієте, то ромашка допоможе вам швидше лікуватися.

Дівчина. Ну, а зараз ми просто не можемо не згадати про чудову рослину із зеленої скарбниці, про ту цілющу рослину, яка у особливій пошані в українського народу.

Хлопчик. Про рослину, яка стала символом України, символізує її красу, багатство, могутність, уособлює безсмертя народу.

Дівчина. Про рослину, яка з давніх-давен увійшла в побут українського народу не лише як їстівний цілющий продукт, а й як краса. Нею прикрашають святковий стіл, хліб, коровай, вітають гостей.

Хлопчик. Про рослину - пам'ять. Багряні грона стали народним символом пам'яті про тих, хто не повернувся до рідного дому, про тих, хто загинув від рук загарбників, віддав своє життя в битві за свободу.

Барвінок. Тихо... Тихо... не поспішайте, а спершу наші з Ромашкою загадки розгадайте:

За хатою у садочку, у зеленому віночку та в червоному намисті стоїть пава молода.

І збігаються всі діти, щоб на неї поглядіти, за намисто кожен смик та й укине на язик.

Ромашка. У вінку зеленолистім,

У червоному намисті

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду.

Барвінок. Так, це, звичайно, калина.

Ведуча. Існує дуже багато казок, легенд, переказів, чому ця рослина, цей кущ має таку назву. Ось послухайте. Було це дуже давно, коли в одному селі жила привітна і чарівна дівчина, яку звали Калинкою. Люди любили її за щире і добре серце. На весні Калина, як завжди, пішла в ліс. Довгий шлях пролягав до нього. Дай, думає, посаджу вздовж шляху якісь рослини. Викопала в лісі тонесеньке стебельце. Щоб воно прийнялося, Калина аж від своєї хати поносила воду з криниці та поливала. І почав розростатися великий кущ. Іде якось шляхом подорожній, стомився та сів перепочити під кущем. Усміхнувся: спасибі тим роботящим рукам, що кущ посадили! Тут весь кущ ніби від сну стрепенувся: враз покрився білим - білим цвітом. Дивиться перехожий, що ж воно далі буде? Осипався цвіт, замість нього - ягоди червоні, як намистинки, виблискують. І дивно - в кожній ягідці заховане зернятко, схоже на маленьке сердечко. Прийшла Калина до свого улюбленого куща і здивувалася, кущ нахилився до неї і шепоче: «Це на згадку про твоє добре серце. А щоб люди тебе пам'ятали, подаруй мені своє ім'я, Калинко». З тих пір цей кущ і називається калиною.

(Пісня «Калина»)

Барвінок. З давнини український народ цінував калиноньку не тільки за її красу, а й за цілющі властивості. Родить калина щороку і завжди рясно. І ягоди, і кора калини використовується в народній медицині.

- А може і ви, діти, знаєте про цілющі властивості цієї чудо рослини?

(Від застуди, від золотухи у дітей, туберкульозу легень, хвороби печінки, при отруєні чадним газом, ягоди дають червону фарбу, а кора — чорно-зелену).

Кульбаба. А я не можу не згадати про ще одну важливу лікарську рослину, без якої б наш віночок був неповний. Ось відгадайте про неї загадку:

Не курчатка золотаві на лужку пасуться –

Квіти жовті і яскраві сонечком сміються.

А насуне хмарка - пелюстки стуляються

Так суцвіття симпатичні відразу ховаються.

Ось пройде деньочків кілька - лугу не впізнати, -

Тільки білі парасольки будуть там зростати.

- Так, це кульбаба.

З цієї рослини роблять салати, мед. В Англії з її квітів навіть роблять традиційне вино. А мед з кульбаби не тільки смачний, а й корисний. Він є добрим засобом від кашлю, бронхіту і навіть від запалення легень. Та й зробити його неважкою

Ведуча.

Люди за здоров'я платять великі гроші. А тут природа подбала: бери даром, лікуйся, будь здоровим. Але віддай плату - любов. Люби природу, шануй її дари, оберігай, ощадливо користуйся нею. Бережи оту стебелинку, що зветься рослиною - той цілющий фітон. То як же не вклонитися тому дарові, що здоров'я повертає. Отій землі, що ростить для нас цей дар. Давайте встанемо і скажемо молитву:

Боже! Хай воля твоя допоможе

Нам мудрими й мужніми стати,

Землиці твій дар зберігати:

Барвисте ошатне вбрання.

Не йти по землі навмання, а бачити

Кожну стеблину,

У серці нести Україну.

Ой, і закінчилася наша зустріч. На згадку ми хочемо почастувати вас цілющими чаями з лікарських рослин. Пригощайтеся. І до наступної зустрічі у фітобарі.

Звичайно, ми ознайомилися лише з кількома представниками рослинного розмаїття України. На наступних зустрічах продовжимо.